До всіх статей

Психологія сімейних відносин

Тетяна Попович

Пара, як будь який організм, живе своїм життям і проходить різні етапи. Чим досвіченіша пара (тут не про к-сть років разом, а про спільний досвід), тим легше вона справляється із життєвими труднощами. Якщо при переході із попереднього етапу на наступний виникають непорозуміння, це називається КРИЗОЮ ВІДНОСИН.

Кожному із нас важливо знати про основні етапи формування життя пари та ймовірні кризи, що можуть виникнути тут. Важливо бути готовими до них та розуміти як діяти в тій чи іншій ситуації.

Отож, «поїхали»…

Період зустрічання, або т.з. «цукерково/букетний» етап, під час якого обоє партнерів живуть окремо один від одного, але часто бачаться на нейтральній території. Це час романтики та ідеалізації партнера. Часто в цей період ми «підтягуємо» партнера під бажаний омріяний образ, приписуємо йому/їй бажані риси. Від контакту із таким «уявним» партнером, нам, в прямому та переносному змісті, паморочиться в голові. Це і є те відчуття «метеликів у животі», про яке так багато написано в літературних творах та оспівано в піснях.

Але тут досить малий контакт із реальною людиною поруч.

Більшість нестійких пар розлучаються приблизно на 2-3 міс.зустрічань. Бо саме в цей час «рожева» картинка романтичних відносин пропадає.

Якщо ж у партнерів спільні життєві цінності та інтереси, а почуття починають поглиблюватися, відносини розвиваються далі.

Період спільного життя без дітей- це новий етап у відносинах, коли партнери обирають з‘їхатися, вести спільний побут, ділять обов‘язки, приміряють на себе роль сім‘ї офіційно (одружившись) чи ні (громадянський шлюб). На цьому етапі відбувається притирання двох різних уявлень про сімейне життя, партнери обмінюються сімейними правилами і традиціями, які панували в їх батьківських сім‘ях. Щось запозичують, щось створюють своє особисте.

Це досить емоційно непростий період. Апогей якого припадає на першу річницю спільного життя- кризу 1-го року. Ситуацію ускладнює поява дитини саме в першу річницю спільного проживання. В даній ситуації накладаються дві кризи одна на одну.

Якщо ж пара «притерлася» - відносини розвиваються далі і переходять на наступний етап розвитку.

Народження 1-ї дитини.

Коли в сім‘ї народжується перша дитина, це може спричинити своєрідну кризу відносин. Молоді люди, стаючи батьками, здобувають нові соціальні ролі. Їм потрібно не тільки зрозуміти зміст цієї ролі, але і навчитися жити в тріаді «мама-дитина-батько» і при цьому зберегти близькість між собою. Це вкрай непросто.

Часом молода мама сильно включається у материнство і при цьому повністю забуває або частково відсторонюється від чоловіка, стаючи тілесно та емоційно «холодною» до нього. А якщо чоловік на даному етапі є особистістю незрілою, інфантильною, то він може відчувати ревнощі до дитини за право «володіння» власною дружиною.

Шлюб може зруйнуватися і на другій стадії емоц. вигорання молодої матері. Коли жінка вигорає, виснажуючи власні ресурси і при цьому не просить допомогу, у неї росте незадоволення та злість. Негативні емоції вона «виливає» на найближчого дорослого поруч- чоловіка.

Якщо ж парі вдається адаптуватися до батьківства і зберегти любов та повагу один-до-одного, подружжя переходить на наступну стадію.

Зріла сім‘я.

Після кількох років, сім‘я складає собою складний організм із низкою взаємозв’язків та контактів. Для управління цим організмом потрібно дуже багато ресурсу та бажання. В даний період в сім‘ї може з‘явитися 2-а, 3-я дитина. А це потребує уваги і додаткових зусиль, ресурсів, витрат: часових, емоційних, фінансових.

Подружжя стає дорослішим та старшим. Змінюються їх світогляд та уподобання. Можлива т.з. криза середнього віку у кожного партнера окремо.

Вже є особистий багаж кар‘єрних успіхів та невдач, позитивний та негативний досвід побудови дружніх відносин, в кожного свої життєві надбання та втрати. Хтось із пари розвиває себе як особистість чи професіонал, хтось - не бажає вкладати у це часовий та фінансовий ресурс…

Перед парою постає серйозний виклик: бути простими співмешканцями під одним дахом, або їм вдасться і надалі любити один одного, вкладати у відносини, розвивати їх. Подібна криза відносин відбувається на 3 та 7 році спільного життя. Це пов‘язано із кризою особистості кожного із пари.

Сім‘я з дорослими дітьми повинна базуватись на партнерській взаємодії. Якщо батьківська пара живе злагоджено, між ними панує любов та повага; діти спокійніше підходять до усвідомлення власної дорослості. У них свої інтереси та захоплення, закоханість та активне соціальне життя. Батьки поважають їх особистий простір та вибір, рахуються з їх думкою, делегують відповідальність.

Якщо ж у відносинах батьків є проблеми та непорозуміння, вони будуть стопорити дорослість своїх дітей. Такі батьки забороняють, обмежують, знецінюють. Турбота про дитину- це, можливо, єдине що об‘єднує чоловіка та жінку. Коли ж діти виросли і подорослішали, виходить у батьків вже немає причини залишатися разом. Такі батьки не приймають обраницю сина (обранця доньки), продовжують утримувати дитину фінансово, за що вимагають бути слухняним. Агресивно вплутуються у життя дорослої дитини, нав‘язують власну думку. А все через те, що їм нема чим зайнятися у власних відносинах. Немає звідки наповнюватися та куди віддавати. Дітям в таких сім‘ях вкрай важко живеться.

Далі настає етап, коли дорослі діти залишають батьківську сім‘ю і пара знову залишається удвох. Це дуже непростий етап у взаємовідносинах, коли «ми вже не батьки малим дітям, наші діти дорослі, але чи ми ще залишилися «чоловіком» та «дружиною» один-одному, не зрозуміло»… Будинок спорожнів і в ньому стало дуже тихо. Вже не потрібно вирішувати проблемні питання стосовно дитячих хвороб, іспитів, подарунків, дитячих свят, тощо. Все чим жила пара останні 20 років стало спогадом. А як жити разом далі, багато хто не уявляє. Психологи називають це комплексом «пустого гнізда».

У випадку, коли дітьми займалася тільки жінка, поки чоловік будував кар‘єру, на цій стадії вона може відчути спустошення та втрату сенсу життя. В результаті цього у неї може розпочатися особистісна криза та криза відносин в парі.

Буває так, що мудрі дорослі діти відчувають надрив відносин своїх батьків і підсвідомо залучають їх у своє життя (доглядати онуків, займатися господарством, робити ремонт, тощо). В такий спосіб діти рятують батьківську пару від фактичного розпаду, хоча це не покращує взаємовідносини між парою батьків.

Вихід на пенсію часто сприймається людьми похилого віку, як особиста криза.

Звичайно, це відбивається і на відносинах у парі. Хтось сприймає цей період як початок власної свободи, можливість подорожувати, займатися улюбленим хоббі, чи творчістю. Але для декого - це початок завершення власного життя. Українських пенсіонерів пригнічує фінансова скутість.

В цей період дуже важливою є взаємопідтримка та взаємодопомога в парі. Партнери можуть допомогти один одному не застрягати в негативі, бачити життєву перспективу.

Розлучення на цьому етапі взаємовідносин рідко відбуваються. Частіше - важка хвороба або смерть одного із подружжя. Що і призводить до завершення циклу життя конкретної пари й припинення існування сім‘ї.

Якщо узагальнювати, то кризовими періодами для сімейної пари є:

  • криза 1-го року спільного життя разом;
  • кризовий період 3-5 років;
  • криза 7-ми років;
  • криза 14-ти років;
  • криза 25 років спільного життя.

Серед ознак кризи відносин, хочу виділити наступні:

  • роздратування і образи;
  • конкуренція;
  • зведення інтимного життя нанівець;
  • не бажання сподобатися один одному;
  • відсутність взаєморозуміння по всім темам та сферам життя;
  • відсутність співпереживання та розуміння почуттів партнера;
  • відсутність комунікації в парі та загальне небажання спілкуватися один з одним;
  • відсутність спільно проведеного часу, коли кожен з пари живе своїм життям.