Психологічний супровід в протоколі ЕКЗ
Тетяна Попович
Хвороби чи «внутрішні заборони», які заважають зачаттю та виношуванню – це індивідуальний спосіб психіки, за допомогою якого жінка отримує можливість не йти в материнство.
Першопричиною психологічних порушень репродуктивного здоров‘я є різні психологічні травми, порушення та проблеми в онтогенезі жінки/чоловіка, що відбулися в далекому минулому, часто в дитинстві, і на які медики безпосередньо вплинути не мають можливості. Тому важливо звернутися саме до перинатального або клінічного психолога.
Репродуктивні порушення здоров’я у жінок мають місце в ситуації внутрішньо-особистісного конфлікту, його ще називають «конфліктом ідентичності людини». Тут йде мова про протиріччя між свідомим бажанням стати мамою/батьком та, часто підсвідомою частиною особистості людини, яка цьому протидіє /пручається.
Порушення репродуктивного здоров’я, та як результат – неможливість стати матір‘ю природнім шляхом, породжує багато різних психологічних наслідків:
- високий рівень тривоги;
- м’язова напруга в тілі;
- різноманітні страхи: страх вагітності, страх пологів, страх бути поганою матір’ю, страх не мати достатніх матеріальних ресурсів для дитини, страх не належати собі, страх перед процедурою ЕКЗ;
- сильне почуття провини;
- почуття власної неповносправності;
- депресивні стани,
- неконструктивні установки по відношенню до материнства;
- неадекватна мотивація до материнства;
- інфантильність особистості, неготовність брати на себе відповідальність за інше життя, тощо.
Все вище перераховане, хоча і є вже психо-емоційним наслідком, але неабияк знижує ефективність лікування методами ВРТ.
Саме тому варто завчасно розпочати психотерапевтичну роботу над психологічним безпліддям, задовго до самого протоколу ЕКЗ (ЕКО). Важливо враховувати, що психологічний супровід жінки чи пари в процесі дослідження та лікування безпліддя - в рази підвищує % настання позитивного результату ЕКЗ.
Психологічно готуватися до протоколу ЕКЗ варто заздалегідь, краще за 3-6 міс. у три етапи.
Перший етап- підготовчий, до входу в протокол ЕКЗ:
- глибинна психотерапевтична робота, пропрацювання життєвих криз, психологічних установок, внутрішніх конфліктів та т.з. «психологічного безпліддя»;
- зменшення тривоги та страхів, формування позитивноі мотивації щодо майбутнього батьківства/материнства.
Цей етап найбільш довготривалий та глибокий. По завершенні цієї психотерапії клієнтка часом, неочікувано для самої себе, вагітніє природнім шляхом, або змінює свою основну потребу, або вступає в наступний етап.
Другий етап- на початку протоколу ЕКЗ (без глибинної роботи):
- гармонізація психоемоційного стану, зменшення тривоги, напруги, налаштування на позитив, розвиток довіри до медицини та вищих сил (Бог, доля, випадок, тощо), що також впливають на процес вагітності, прийняття власної та делегування додаткової «чужої» відповідальності, мінімізація страхів;
- робота з психосоматичним компонентом психіки, розвиток довіри до власного тіла, допомога тілу в процесі створення здорових яйцеклітин, життєдайного ендометрію та підтримка в процесі імплантації;
- відновлення та накопичення ресурсів, оскільки протокол ЕКЗ дуже енергетично та ресурсо-затратний процес.
⠀
Третій етап- в залежності від результату протоколу:
- при позитивному результаті- подальший психологічний супровід вагітності, підготовка до пологів та материнства; надання консультацій по догляду за немовлям та в процесі налагодження грудного вигодовування; гармонізація психологічного стану жінки в новій для неї ролі матері, налагодження взаємозв‘язку в діаді «мама-дитина» та тріаді «мати-дитина-батько»;
- при негативному результаті - психологічна допомога при проживанні цього досвіду, усіх етапів переживання горя та втрати надії, научіння та підтримка проживанні перинатальної втрати для подальшого відновлення та повернення в ресурсний стан для продовження повноцінного життя та, можливо, планування наступної вагітності.
Молоді жінки, які зіштовхнулися із тимчасовою неможливістю стати матір‘ю - це окрема категорія клієнтів перинатального психолога. Спеціалісти, які контактують із такими клієнтами, враховують цю специфіку; відповідно будують співпрацю та спілкування з ними.
Отож, які ж психологічні особливості (т.з. психологічний портрет) жінок, що зіткнулися із власним безпліддям? Давайте розглянемо детально.
Порушення статево-рольової ідентифікації:
- посилення маскулінних (чоловічих, вольових, рішучих) якостей та рис характеру;
- відторгнення особистої жіночності, фемінності;
- конкуренція в парі за владу.
Емоційна сфера:
- переважання когнітивної, раціональної складової над емоційною;
- емоційна нестабільність через неприйняття в собі цієї риси;
- схильність до гіперстенічного реагування (роздратованість);
- підвищена тривожність;
- страх невизначеності;
- недовіра до власного тіла, невіра в нього;
- несамостійність та ситуативна інфантильність.
Материнська сфера:
- конфлікт в материнській сфері між приймаючими та контролюючими цінностями;
- конфліктні відносини з власною матір’ю (ідеалізація, симбіотичний зв’язок або інфантильність, незавершена сепарація (відділення);
- декларована сверх цінність дитини, як об‘єкту/предмету і одночасне зниження її суб’єктної/особистісної цінності;
- зсув мотиву мати дитину на самоціль завагітніти, тобто жінка вже мріє не про дитину та власне материнство, а про сам факт вагітності.
Особистісна сфера:
- хворобливе ставлення до невдач;
- здатність формувати сверхцінну, фанатичну ідею реалізації материнства;
- конкуренція між «Внутрішньою Дитиною» жінки та дитиною, яка має народитися;
- незадоволеність собою;
- понижені комунікативні навички (незадоволення відношенням до себе, претензії до всіх навколо, недостатня гнучкість у спілкуванні та взаємодії з іншими).
Всі вище перераховані психоемоційні фактори перешкоджають успішному лікуванню непліддя. Вони призводять до низької материнської домінанти та розфокусовують жінку в напрямку настання вагітності. Важливим є пропрацювання всіх психологічних комплексів, травм, установок до початку протоколу ЕКЗ. Це в рази підвищить % настання позитивного результату.